Епоха неоліту
У неолітичних простолюдних похованнях найчастіше знаходили різні кам’яні знаряддя праці та кераміку, оскільки це були предмети першої необхідності, якими користувалися померлі протягом життя. Навпаки, аристократичні поховання тієї епохи зазвичай містили ритуальні предмети з нефриту; ці предмети служили символами статусу та багатства, якими люди володіли за життя.
Перед-періоди Цинь і Хань
До династій Цінь і Хань (221 р. до н. е. – 220 р. н. е.) могильний інвентар у похованнях простолюдинів складався переважно з кераміки, тоді як гробниці королівської влади та знаті були рясніли різними бронзовими ритуальними посудинами. Крім того, ще з часів династій Шан і Чжоу широко поширеним був звичай ховати колісниці та коней поруч із покійним.
Династії Цінь і Хань
Під час періодів Цинь і Хань, оскільки практика людських жертвоприношень більше не була дозволена, у похованнях почала з’являтися велика кількість людських фігурок-з глини та дерева-. Такі імператори, як Цінь Ши Хуанді (правління 247–210 рр. до н. е.) та імператор Цзін Хань (правління 157–141 рр. до н. е.) зайшли настільки далеко, що зводили цілі армії у своїх мавзолеях. Протягом цієї епохи присутність бронзових посудин серед могил поступово зменшилася, поступившись місцем вишуканим лакованим виробам і різноманітним шовковим тканинам-. Ця зміна стала справжнім відображенням суспільного життя того часу.
Династії Вей, Цзінь, Північна і Південна
Під час династій Вей, Цзінь, Північної та Південної династій (220–581 рр. н. е.) майстерність у виробництві порцеляни поступово розвивалася; отже, порцелянові посудини та гончарні статуетки стали розділяти однакову популярність серед могил. Гробниці часів династії Тан часто містили санцай (три-кольори) глазуровану кераміку-особливий тип похоронного посуду, що характеризується яскравими та чудовими кольорами.
Династія Сун
Династія Сун стала вершиною розвитку науки, техніки та культури Стародавнього Китаю. З цього періоду і соціо-економіка, і наукові технології досягли надзвичайного рівня прогресу. Як наслідок, різноманіття могильних речей ставало дедалі різноманітнішим, і вони більше не виявляли чітких епох-характеристик, які були такими помітними в попередніх похованнях.