Вчені класифікують могильні речі на дві основні категорії: «шенькі» (предмети для живих) і «мінкі» (предмети для мертвих). "Shengqi" в першу чергу відноситься до особистих речей померлого, якими користувалися за життя; ці предмети підкреслюють соціальний статус і особисті смаки мешканців гробниці-приклади включають бронзові бойові-сокири, знайдені в гробниці Фу Хао, і палацову лампу Чансінь з гробниць Хань у Мавандуї.
«Mingqi» (також відомий як «mingqi» або «посудини для духів») відноситься до предметів, створених спеціально для цілей поховання, які не призначені для використання в повсякденному житті; їхньою функцією було побудувати ідеалізоване середовище для загробного життя померлого. "Mingqi", як правило, виготовляються з таких матеріалів, як кераміка, порцеляна, дерево та камінь, і вони приймають форму різноманітних ритуальних посудин, щоденного начиння, інструментів, зброї, архітектурних моделей і навіть фігурок людей і домашніх тварин. Цей звичай глибоко вкорінений у похоронній філософії «служіння мертвим, як живим», з метою «відтворити» повсякденне суспільне життя династії Хань для мешканця гробниці.
Наприклад, моделі гончарних колодязів, які часто знаходять у гробницях ханьців, мають подвійне значення: вони символізують як водопостачання, необхідне для повсякденного життя та виробництва, так і зберігання харчових продуктів. Майстерність «мінци» еволюціонувала з часом-, як прикладом є кераміка «санцай» (три{-кольорова глазур) династії Тан і папір «мінці» династії Сун-і їхні конкретні форми, збірки та кількість часто відображають переважаючі похоронні ритуали та ієрархічні соціальні норми їхніх відповідних епохи .